На минулому тижні журналіст Порталу неполітичних новин NGO.DONETSK.UA побувала на теренах Речі Посполитої. Точніше, подивитись вдалось лише Варшаву, але ж саме столицю завжди вважають обличчям країни. Тому деякі висновки про українського сусіда будуть виглядати досить обгрунтовано. Збивши вщент підбори, але обходивши все місто, зацікавлене око туриста-журналіста вхопило багато всього цікавого. Якщо говорити про Польщу взагалі, то вона дійсно набагато розвинутіша від України. Вступ до ЄС, незважаючи на гострі проблеми, все ж таки приніс позитивну динаміку у реформування. Але якщо обмежетись підготовкою до Євро-2012, то УЄФА, мабуть, більш прихильне до Польщі через те, що вона у ЄС, і закриває очі на всі невідповідності. Тим часом Варшава, на відміну від всеукраїнського ажіотажу, перебуває у меланхолічному спокої, а більшість обов’язкових атрибутів Євро-2012 впроваджуються на тому ж рівні. Деякі навіть відстають.

Чорна дірка під назвою "Залізничний вокзал"

Не відомо, який саме вид транспорту оберуть вболівальники, що вже відсвяткували свій тридцятирічний ювілей. Але молодь, яка є дуже серйозною аудиторією по кількості, неодмінно віддасть перевагу потягам. По-перше, туристи з "зашенгененої" Європи можуть вільно рухатись по всьому ЄС. Аби доїхати, наприклад, з Іспанії до Варшави, треба просто піти у каси та купити квиток певного класу. Без віз, документів, багажних відділень та інших складностей. По-друге, європейські студенти мають безліч різних знижок. Польська молодь, наприклад, за студентським квитком їздить наполовину дешевше. Вона має певні пільги і на закордонні маршрути. По-третє, людям, які ще не досягли двадцяти шести років, дають знижку у 26%. Це стосується не лише поляків, але й іноземців. Треба лише показати паспорт.

Отже, залізничний транспорт буде дуже популярним під час чемпіонату. Це факт. Тим часом головний варшавський вокзал нагадує не столичний та центральний, а окрему станцію метрополітену. Причому, досить брудну та холодну. Відразу згадуються описані Юрієм Андруховичем у "Московіаді" пропитані алкоголем московські катакомби, в яких бігають величезні та жирні щури. Знаходиться столичний пункт прибуття туристів у підземному переході та має величезну інфраструктуру всіляких пиріжкових, булочних, обмінних пунктів, магазинчиків з пресою та сумками. Всюди бігають люди, які намагаються все це придбати. Каси не винесені до окремої зали, тому черги за квитками займають майже всю площу похмурих вокзальних коридорів. Особливо це відчувається у п’ятницю, бо більшість поляків на вихідні їде у недалеку, але цікаву подорож. От і доводиться пробиратись крізь цю стіну різних панів та пані.

Потяги для зупинки мають чотири перони. Міжнародний з них лише один, з єдиною колією. Українці звикли, - якщо треба їхати дуже далеко, можна спокійно заносити всю свою купу валіз та торбинок, потяг буде чекати до відправлення досить довго. "Варшава-Київ" зупинився буквально на п’ять хвилин. Схвильовані пасажири ледь встигли позабігати у вагони, а на табло з назвою маршруту так і пхались літери з наступною електричкою, які змінюють одна одну кожні десять хвилин.

При цьому Варшава має велику будівлю вокзалу. Але мета її експлуатації залишилась таємницею. У деяких місцях намальовуються сліди реконструкції, але вони такі мізерні, що навіть не кидаються в очі. Та й люди, що були тут не раз, розповідають, що вокзал є таким вже досить довго. 

Тим часом, на залізничному вокзалі у Донецьку робота кипить. Здається, там кожного тижня з’являється щось нове. Вже майже збудовано міст, реконструюються перони. Якщо згадати, що Варшава - столиця, а Донецьк - досить слабкий транспортний вузел, за рідне місто стає приємно.

Їжа як один з основних культурних атрибутів 

У цій сфері порівнювати Донецьк та Варшаву навіть якось нерозумно та соромно. Остання рясніє різноманітними кав’ярнями, кафе та ресторанами зі всілякими іноземними кухнями. Віртуозні тістечка та морозиво, кава, польські піроги (ті ж українські вареники, але з безлічю начинок), несмачні супи, в яких інколи навіть плаває щось схоже на картоплю, пончики та булочки, цукерки та завиванці складють потужну культуру їжі. У цих закладах, якими усипані вулиці, поляки  проводять досить багато часу, спілкуються та читають. До того ж майже кожний їстівний куточок досить затишний та з помірними цінами. Виключення складає лише кава. Чашку капучіно дешевше 30 гривень знайти досить складно, зате польською порцією їжі можуть наїстись дві тендітні дівчини.

У Донецьку з цією сферою повний провал. Заклади, які претендують на статус кав’ярень, по суті такими не є. Ресторани - досить дороге задоволення для звичайного пересічного громадянина. Бістро складається з суміші хамовитих офіціантів та несмачної їжі. Саме тому питання, куди піти поїсти чи просто посідити, для донеччан переходить у площину філософську, вирішити яке поки що навіть Євро-2012 не допомагає.

Епіцентр всіх подій

Якщо залізницю можуть замінити літаки чи автобуси, а їстівні заклади - бутерброди з супермаркетів, то стадіон є епіцентром всіх подій. Львів довго сварили за повільну реконструкцію, про Варшаву ж не чути взагалі нічого. Хоча насправді стадіон у польській столиці представляє купу залізних конструкцій, та потребує ще багато часу та грошей. Навколо каркасу магічним колом розташувались величезні крани. Про зовнішній дизайн там навіть мова не йде.

"Донбас Арена" була відкрита у серпні 2009 року. Зараз вона є найпопулярнішим місцем у Донецьку, яке приваблює зацікавлених зі всієї України. Тим часом УЄФА кидає гнівні санкції у бік Києва та Львова, наче не помічаючи такої ж ситуації у Польщі.

Цензурний громадський транспорт

Автобуси, трамваї та метро діють у Варшаві за єдиним квитком. Це дуже зручно, бо якщо купити картку на два тижні чи на місяць, не треба бігати у пошуках жетонів, розмінних монет та шукати кондуктора серед купи люду у салоні. На кожній зупинці є табло чи список, які повідомляють, коли саме чекати на наступний автобус чи трамвай (тролейбусів помічено взагалі не було), яким маршрутом він курсує та о котрій годині їде перший та останній. Така ж інформація розміщена і у салоні кожного транспортного засобу. Всюди є спеціальні ремні для інвалідів та зручні місця для пасажирів, у салонах досить чисто та охайно. 

Донецьк та комфортабельний громадський транспорт - речі несумісні. Донеччанам обіцяють установити електронні табло з графіком руху, впровадити навігатори, одягти водіїв у форму, але все це виглядає дуже далекими та майже неможливими планами. Поки що низькі маршрутки та хамовиті кондуктори є дійсною реалією, до якої всі звикли. Здається, саме сферу громадського транспорту змінити буде найскладніше.

Туристичні пригоди

Порівнювати польські та українські туристичні маршрути немає сенсу. Кожна країна має власні родзинки, вже давно відпрацьовані та відомі всім любителям подорожей, або ж розробляє нові та привабливі. У цьому аспекті Україна та Польща мають рівні позиції. До речі, польська столиця, якщо виключити її відбудоване Старе місто, досить схожа на Донецьк. Всюди урбаністичні будинки, скляні офіси у центрі, метал та скло. Але тим часом Річ Посполита взагалі має безліч чудових куточків з неповторною атмосферою старовини та спокою.  

Україна стала для УЄФА наче боксерською грушею, на якій можна з легкістю відпрацьовувати удари. Щомісячні рейди ревізорів майже завжди знаходять щось незаконне та невідповідне. Але ж насправді українці можуть пишатись, бо кількість наших мінусів не перевищує польські відповідності.